[i]« Що природнє,
те неповторне...»[/i]
Перифраз
Як хороше, що я іще живу
і гріюся минулою любов’ю,
і забуваю те, що наяву
усе вже зашуміло за водою.
І цьому не було й немає меж.
Природа у любові постаралась.
Отримуєш, коли її даєш,
якщо даєш, те що тобі дісталось.
Вона витає десь у небесах,
живе і оживає як месія,
який душі показує у снах
і рай, і пекло, і її надії.
Урочі ночі випили літа,
які вона отримує на здачу
і не радіє, та усе ж не плаче,
бо попереду осінь золота
і подає надії самота,
що я її ще не одну побачу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998092
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.11.2023
автор: I.Teрен