Запізнілий полонез

А  ми  по  різних  роз’їжджаємось  містах.
Близькі  й  далекі,  але  різні  в  нас  дороги.
Із  мрій  крихких  будуєм  замок  у  думках.
А  на  шляху  одні  страхи  й  перестороги.
І  наші  долі  не  вплітаються  в  одну.
Усе  прийшло  якось  невчасно  та  поспішно.
Сторінку  повісті  складаємо  сумну
про  спільну  долю  у  якій  обом  затісно.
Хиткі  мости  лягли  по  темряві  бездонь.
А  ми  шукаємо  в  зимі  забуті  весни.
Вже  не  зігріти  час  у  холоді    долонь.  
І  наше  пройдене  ніколи  не  воскресне.
Здається,  завтра  буде  знову  не  для  нас.
Вчорашні  мрії  опечалились  словами.
Промінчик  щастя  в  долі  зливами  погас.
І  я,  мабуть,  лише  в  уяві  разом  з  вами.
Танцює  осінь  запізнілий  полонез.
У  ньому  мрії  закружилися  думками.
Пливу  сніжинкою  у  зиму,  але  без…
В    танку  забутім  і  не  спільними  стежками.  
Зимова    віхола  тривожитиме  дні.
Мороз  привіти  малюватиме  на  шибі    
Ви    ще  не  раз  будете  снитися  мені.
Але  місток  наш  в  людяній  промерзне  глибі  .




адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998099
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.11.2023
автор: Marija