*****
Не сумуй за тим, що вже пройшло
І що вже його не повернути.
Хай воно в минуле відійшло,
Та його згадати і відчути,
Мов воно стається в цюю ж мить,
Завжди зможеш ти, як забажаєш,
Зможеш, наче знову пережить
Миті ті, якщо їх пам’ятаєш.
Спогади зуміють віднести
У минуле, хай і не фізично,
Та усе ж із ними зможеш ти
Тугу за минулим тим практично,
Хоч на певний час, хоча б на мить
Заспокоїти та притишити,
Тугу, від якої так щемить
Серце, що тобі спокійно жити
Не дає, бажання відбира
В тебе в час той навіть щось робити,
Та заради твойого ж добра
Їй не піддавайсь, щоб не тужити
З нею решту свойого життя.
Надане воно ж бо не для того,
Щоб в тобі подібні почуття
Протягом твого життя усього
Вирували чи хай певний час,
А щоб світлі лиш, немов світання,
Вирували в кожного із нас
У душі та серці почування,
А також у голові – думки
Ясні, мов небесні тії зорі,
Щоб жилось на світі залюбки,
В щасті лиш, а не в гіркій покорі
Темних дум, а також почуттів,
Від яких позбутись неможливо,
Хай би як того ти не хотів;
Бо життя – це неймовірне диво.
Євген Ковальчук, 28. 09. 2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998270
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.11.2023
автор: Євген Ковальчук