ДИВОСКРИПКА
Неначе скрипка цей красивий стан,
Немовби струн я пальцями торкаю,
Мов оповив красу усю туман,
Поміж якого залюбки блукаю.
Відчув на дотик ніжність дивострун,
Відчув дурман, душевну насолоду,
Мов оксамит густих прекрасних рун,
Який доповнив цю красу і вроду.
Чудова скрипка, сми́чок і струна,
А ви́гини дурманять до безтями,
Ця скрипка в світі є така одна,
В полон зуміла взяти почуттями.
Єдина скрипка і вона моя́,
Ця вишуканість струнна особлива,
Вона чекала сво́го скрипаля,
Ще й неймовірна, мила і вродлива.
Ця витонченість, ніжність і краса,
І легкість та, якою так чарує,
Вона, немов божественна роса,
Що прохолоду в спеку подарує.
Неначе скрипка цей красивий стан,
Немов Богиня, що красою манить,
Дарунок долі, дивоталісман,
Який п’янить, чарує і дурманить.
10.11.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998297
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.11.2023
автор: КОРОЛЕВА ГІР