Птахи зимою - не співають,
А люди мерзнуть і страдають.
Наівні перемоги ждуть,
Снарядів просто не дають.
Перемогли б,
Аби не ви,
Як би наказ той не дали,
Донбас бандитам не здали б
І мирно всі давно жили б.
Є два народи, не чужі
І є над ними дві братви,
На публіку лише працюють,
Свої ж народи бо грабують.
Землю й доходи не поділять,
Землі ресурсів мало їм,
Кордони щоби укріпити.
Доти, заслони спорудити,
Вони усе розмінували,
Без бою ворогу все здали,
А ворог взяв й замінував,
Так полководець воював,
Вам не відомо - ворог всюди,
Кожен чекає свій кусок,
Шматок чужого в свій куток.
Общак злочинців наповняєм,
Мовчки колоду не міняєм,
Самі себе хай вибирають,
Закон злочинний сповіщають,
А ви - воли,
А ви - раби,
Воюй за них, на смерть іди,
А вижив, то на них роби.
Хто, генерали в бій ідуть,
Своїх синів, кумів ведуть ?
Всі олігархи за кордоном,
Недоторканні - за кордоном,
А сім'ї де ?
На сонці видно перегрілись,
Тому напевно і сказились.
А хто залишиться ?
Вони і їхні кумоньки, куми.
А ви ?
Снарядів, мін не вистачає,
Кінця не видно цій війні ?
Щаcливо жили, ви не знали ?
Поки вони, поки вони....
Підступно владу не забрали,
Все розвали, все здали
І вас під кулі завели.
Вони ж давно всі в стороні,
Всі їхні діти на коні,
Мілліардерами в мить стали,
Бо вас вони без бою здали.
Все буде добре,
Все пройде,
Пустиня знову зацвіте, замайоріють знов вони,
Червоні маки - слід війни.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998310
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.11.2023
автор: oreol