Загинув…


Весняний  вечір  тишу  загадкову,
Немов  причастя,  пив  з  її  долонь,
І  та  для  щастя  кинула  підкову
Закоханим,  узявши  їх  в  полон.

Дивився  місяць  приязно  згори,
Тривогу  мав,  чи  встигнуть  відшукати,
Допоки  серце  в  кожного  горить
Коханням.
Ну,  й  дивакуватий!

А  вечір  плив.  У  нічку  поспішав.
Скотився  місяць  динею  до  ранку…
Вони  прощались…  Тут  він  залишав
Своє  кохання  дівчині  й…  світанку.

На  нього  ж  зачекалась  там  війна  –
Його  крові  вона  потребувала…
Загинув…  
Стала  мамою  вона
Й  синочка  його  іменем  назвала…
                                                           25.09.2023.

©    Ганна  Верес  Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998331
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.11.2023
автор: Ганна Верес