"Вот бреду я вдоль большой дороги
В тихом свете гаснущего дня,
Тяжело мне, замирают ноги...
Друг, мой милый,видишь ли меня?"
(Ф.Тютчев)
Ледве човгаю я вздовж дороги
В тихім світлі пропащого дня,
А в дитинстві моїм босоногім
Не лякала й колюча стерня.
А колись я був паном спортсменом,
Я хреститися гирею міг.
Завдяки,мабуть,батьківським генам.
Мій уклін вам,рідненькі, до ніг.
Скільки зим промайнуло і весен
І хоч я в арифметиці док,
Та ніяк не второпаю чесно --
Як вдалось намотати свій строк.
Ще недавно я вкрай ображався,
Як хто дідом мене обзивав.
І збентежено я оглядався,
Бо й не думав, що сам дідом став.
Скільки рідних і друзів не стало --
Не вкладається у голові.
Нам війни тільки не вистачало...
І з'явився антихрист в Москві.
Ходова хай відказує вперто,
Хай мотор барахлить і т.п.
Хай там що -- дочекаюсь концерта,
Щоб Кобзон заспівав ввп...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998366
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.11.2023
автор: Mikl47