Справде́шня ві́сень* – задощило:
То ллє, то мряка щільно-сіра...
Бо скви́ра*...
Душа втомилася від болю,
Але чи дасть якусь пото́лю*
Нам доля...
Купча́сті хмари плинуть ви́ссю*...
Гайо́к вже майже оголився...
А ві́сень
З ядучим при́смутком* віч-на́-віч
Багне́* спроваджувати на́ ніч
Уда́леч
Чуттів й думок криласту зграю,
Яка дістатись хтіла раю...
Зринають
Страхи́ над при́ліском* поснулим,
Що між новітністю й минулим
Майнули...
В руках тримаю парасолю,
А серце проситься на волю
Від болю...
Справде́шня ві́сень – задощило:
То ллє, то мряка щільно-сіра...
Бо скви́ра...
13.11.2023
*ві́сень (діал.) - осінь
*скви́ра - негода
*пото́ля - потурання, попуск
*вись (поет.) - простір на великій відстані від землі
*при́смуток - легкий смуток
*багну́ти - дуже хотіти; прагнути
*при́лісок (зменш. до при́ліс) - те саме, що гай - невеликий, перев. листяний ліс
–––––––––––––––
Картинка з інтернету
–––––––––––––––
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998478
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.11.2023
автор: Олена Студникова