Ой, пекучий смутку, згинь,
Серденько моє покинь.
Геть негайно з нього йди,
Йди із нього назавжди,
Щоб нещадно ти не пік
Не лиш нині – цілий вік,
Протягом всього життя
В ньому світлі почуття.
Ти ж не гідний у моїм
Серці жити. Я лиш їм
Двері відчиню, впущу
Їх іще. Не допущу,
Вигнавши тебе навік,
Я у нього вже повік
Ні тебе, ані твоїх
Друзів, родичів. Всіх їх
Із тобою хай умить
Нагла смерть навік приспить,
Щоб ви не моє лишень
Серце мучили щодень,
Мучили його щомить,
І коли воно вже спить,
А й серця усіх людей –
І дорослих, і дітей
Вже ніколи у житті –
Ні тепер, ні в майбутті,
Доти, доки ті серця
Якось до свого кінця
Не дійду́ть без вороття,
Тобто скінчиться життя.
Євген Ковальчук, 28. 09. 2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998505
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.11.2023
автор: Євген Ковальчук