Накину теплу курточку на плечі,
Скупий листопад завжди на тепло...
І що тут не кажи, не заперечуй,
Дощами літо вже давно стекло.
На втомленій душі з весни ще мрячить,
Присмак металу не запить ні чим.
Тут не поможе і глінтвейн гарячий,
Дітей вбивають пострілом гучним.
І не загубишся в кривавим світі,
Війна дістане душі звідусіль.
Біля труни мати тримає квіти,
І кожне серце розпинає біль.
Вона не відчуває вже, не бачить,
Їй байдуже до всих земних проблем.
Війна нас роздирає по звірячі
І спалює життя людей вогнем.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998555
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.11.2023
автор: Grace