Ведіть в безтяму, стишені алеї:
Посуну вами, виснажений зовсім.
Коли уперше погляд звів на неї,
Також краї оранжевила осінь.
Часи дотлілі, згадками потроху
Зім’яту душу лагідно тривожте!..
Її волосся пахло цвіттю лоха,
Вівсом ясним і ягодами йошти.
Тони, заблудле серце, у мистецтві
Леткого щастя пошуків заради!..
В її очах ярився дивний всесвіт:
Квіток, зірниць, прибоїв міріади...
Дрижіть, дерева, в смутку апогеї!..
Любові присок тлить нутро і досі –
Коли прив’язнув поглядом до неї,
Також краї оранжевила осінь...
[i]14.ХІ.23 р.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998619
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.11.2023
автор: Прозектор