Лягає, стелиться туман,
Легенько падає під ноги,
А в мене пишеться роман
Про найдорожчі ті дороги.
Ховає смуток і печаль,
Затамувавши дивний погляд,
Не зупинити час на жаль
Та і не бути нам вже поряд.
Все розчинилось, все пройшло,
Немовби квіт опав із вітів,
Лише привабливе чоло
Всміхалось спогадом, як літо.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998671
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.11.2023
автор: Наталі Косенко - Пурик