Що не трапиться з тобою,
Що завдасть тобі лиш болю?
В кого поміч завжди просиш ?
Хто, щоб спас і захистив ?
Ти дав згоду й його вбив.
Камінь в Бога хто кидав?
Та ногами хто топтав?
Хто свій гріх цей іскупив ?
А за що ?
За те, що вчив?
Лікував та рятував,
Що життя всім вічне дав.
То чи люди то були ?
То чи в Бога віриш ти ?
Що за те, що ви зробили,
Ви тут жити заслужили ?
Світ хто може дарувати ?
Та народи убивати.
В різних вірите Богів
Та не бачите гріхів.
Ватікан чому тут править ?
Кого Бог тут викривав ?
Золотий тілець же в храмі,
Бог в крові, навколо драма.
Око вирвали і руку,
Щоб терпів страшенні муки.
Кожу зі спини стесали,
Потім взяли й розіп'яли.
Щоб і дихати не зміг,
Проковтнув, щоб і язик.
Честь коли така для Бога,
То куди вам всім дорога ?
З книг про зір, астрономічних
Ваш пастух зробив Завіт,
Ви за це йому платіть,
Вічно в вірі ви служіть.
Він печаті скрізь наклав,
Віру нову ввів в ваш храм.
Служите ви Сатані,
Ви раби, він на коні.
Спис як долю простягає,
Тіло Бога розриває.
Зжалились вони над ним,
Вічність болі перед ним.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998710
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.11.2023
автор: oreol