Холодні дні у листопаді наступили.
Раптовий дощ цілує парасолі.
Шквал вітру, підніма в калюжі хвилі
І жовте листя сиплеться з тополі.
Люди спішать укритися від негоди,
Десь зникло золото осінньої пори.
А ми з онуком,справжні пішоходи,
Що нам той дощ, що крапає згори.
Холодне рученя мене тримає
І так упевнено веде кудись вперед.
Йому четвертий рік, та він вже знає,
Про телефон і про поганий інтернет.
Про те, що гойдалки замерзли і всі мокрі,
Що кашель через осінь в нього є.
Як ніс холодний, мабуть будуть соплі.
Вступа в калюжі…Сонечко моє!
Купили з ним смачні котлети в тісті
І смакували разом під дощем.
Години ці, в моїм житті барвисті.
Іванко підростає день за днем.
16.11.23р. Олександр Степан .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998774
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.11.2023
автор: Степан Олександр