Сонце знову сходить над згорілим полем,
Над підбитим танком тріпотить наш стяг,
Ми йдемо в Вальгаллу - витязі-герої,
Зі щитом не вийшло, отже на щитах.
Запеклась навічно на вустах усмішка,
Дивляться у небо очі голубі,
Він поліг як лицар у бою смертельнім:
На бортах біліють пам'ятні хрести.
Полум'ям вогню світ в твоїх очах
Засіяє нам крізь пітьму ночей,
Волею богів ми торуєм шлях
І здіймає вгору меч Черкес Арей.
Заревуть гармати вніч перед світанком,
У блакить небесну здійметься земля.
І черговим залпом у смертельнім танці
Розірве на шмаття ворога снаряд
Ми пройдемо маршем по червоній площі,
Високо у небі стяг наш майорить,
Синьо-жовті барви - символи свободи
Перетворять в вічність переможну мить.
Ти Вкраїни син, вже настав твій час,
Згартувалась сталь в тисячах атак,
Через шквал вогню прориває фронт
Українська міць - танковий кулак.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998781
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.11.2023
автор: mechanical_patriot