Труднощів ти не лякайся,
Наче це кінець життя,
А усіх їх намагайся
Подолати до пуття.
Часто це нелегко, знаю,
Та ти тяжко не журись,
А із вигуком «Здолаю
Їх!» за діло те берись.
Звісно, легше опустити
Руки, здатись, та й по всім,
Та тоді ти з ними жити
Будеш вік на світі цім.
Певен я, що не бажаєш
Ти цього, як будь-хто з нас.
Як зусиль всіх докладаєш,
Щоб збороти їх, то час
Перемоги все ж настане.
Як не зараз – згодом, лід
Труднощів таки розтане.
Лиш здаватися не слід,
Як би не було надскладно,
Скільки не було би їх.
Щоб на світі цім доладно
Жив ти, цілей всіх своїх
Досягнувши, утіли́вши
Прагнення всі у життя,
У минулім залишивши
Назавжди, без вороття
Всі невдачі та незгоди,
Що колись ти зазнавав,
А дійшовши врешті згоди,
Завжди з нею поживав,
Бо життя нам всім надане,
Щоб у згоді ми жили
І робили, щоб бажане
В нього втілити могли.
Євген Ковальчук, 30. 09. 2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998819
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.11.2023
автор: Євген Ковальчук