Ця зима не вічна

Іде  зима:  і  холодно,  і  сиро,
і  дощ  зі  снігом  сіються  з  небес…
Оте  усе  несе  у  душу  сквиру,
що  завиває  як  бездомний  пес.

Вона  уже  морозом  вистеляє
під  ноги  ожеледиць  кришталі,
та  серце  марить  весняним  розмаєм,
де  квітнуть  маки  на  пшениці  тлі…

Ти  не  сумуй,  і  ця  зима  не  вічна,
і  ці  сніги…  Вони  не  назавжди.
Розтануть  знову,  як  було  щорічно,
на  серці  наморожені  сліди!.

18.11.2023

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998844
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.11.2023
автор: Олександр Мачула