Бувають люди

Бувають  люди,  мов  від  Бога:
Відкриті,  щирі,  інколи    -  сумні...
І  з  ними  легко    по  дорозі
Нести  свій  хрест  і  в  будні  дні.

А  є  ж  такі,  немов  гадюки:
Підступні,  підлі,  і  в  брехні...
Плямують  душу  й  свої  руки,
Бо  мріють  бути  на  коні.

Колись  писала  вже  про  підлість,
 І  навіть,  про  простих  людей...
І  про  цинізм,  пронесений  у  вічність,
Частіше  -  про  малих  дітей.

Сьогодні  ж  вперше  з  кожним  кроком
В  молитвах  я...  За  ворогів!
Нехай  в  них  буде  все  нівроку
І  кожен  має  те,  чого  хотів.

В  житті  ж  немов  на  довгій  ниві  -
Босоніж  в  буднях  й  навіть  по  стерні...
На  виклик  долі  лиш  сміливі
Ідуть  за  покликом  душі.

Бувають  люди,  лиш  від  Бога
Щасливі,  добрі  й  інколи  сумні...
Найважче  з  тими  по  дорозі
Що  мають  жало  в  язиці.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998881
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.11.2023
автор: Штундер Юлія