Кому довіряла ,той мене зрадив,
Як пілат розіп'яв мене на хрест.
Як дикий звір із собою не ладив
Гавкав, кусав до крові ,як злий пес.
Один підіймається на вершину
Досягне своєї мети в житті.
У важкій праці, у труді гне спину,
І ломлять його кости у хребті.
А інший сидить дома пасе гуси
Заглядає з вікна хто куди йде.
Живе він, як в Африці папуаси
Марнує свій час життя молоде.
Ще вчора його другом називала,
Ділила в біді з ним хліб і воду.
Посеред ночі двері відкривала
Зігрівала сонцем у негоду.
З тисячу ночей я віднайду одну,
щоб стати поруч у біді, горі.
І до себе обійму розчавлену
Руку подам, як потоне в морі.
А люди від заздрощів гострять зуби
Розпускають довжелезний язик.
Сидять у багні ...квакають ,як жаби -
І кидають для розпалу сірник.
Я одягну маску піду між люди,
Щоб ніхто не побачив печалі.
Невимовний біль тисне мої груди
Натер душу як мозоль сандалі .
Треба знати із ким тобі дружити,-
Кому довірити свій скарб душі.
Хто звався другом, може все спалити -
Продасть тебе за мідяк, за гроші.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998910
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.11.2023
автор: Чайківчанка