Деякі речі, які я розповідала здаються мені занадто особистими,
чи повинна була я залишити їх із собою?
Чи була я колись особистістю взагалі?
Чи було це моєю долею?
Повинна була ставитись до цього легко, як усі,
повинна була плакати гірко, тоді коли ніхто не бачить, в ночі,
відповісти собі на питання «хто ти така?»,
не вважаючи себе бажаною, але особливою,
чи це гордість, чи файна риса низка?
Зливаючись з долею, визираючи, дивлячись,
але з місця не зруш, тримаю себе, тримаю за руки,
тримаю за серце, тремтячи від люті;
чи повинна кожна у своєму житті жити безглуздо?
Чи повинна кожна стримувати своє я?
Чи повинна я?
Чи повинні ми?
Спустошливо, химерно, негідно, огидно,
жити, виживати, просити, дивитись,
дивитись на щастя нам не належне;
спустошена: жорстокістю, брехнею, безмежним:
жалем, страхом, люттю, неспроможністю, передчуттю,
певністю в собі, але ніколи у інших;
чи можливий схід гірших?
Вільний подих від вбитої душі,
великий огляд на шлях прожитий,
ділитись тим, що має залишитись тільки зі мною назавжди,
чи це правильно, чи це огидно?
Чи повинна кожна мріяти про можливість?
Чи повинна я?
Чи повинні ми?
Чи повинні всі, хто думає про те саме буття?
Чи повинні ті хто вважає себе вільними?
Чи повинні ті хто не вважає себе закутими, сидячи за гратами,
дивлячись тільки у віконце,
дивлячись на те, на що наказано?
Дивлячись на страждання, на відчай, на дії, на надію -
- начхати, бувай моя любов.
Бувай любов до себе, до мрії, тепер до інших змов,
Чи повинна я?
Чи повинні ви?
Чи повинні ті хто вмирає?
Чи повинні ті хто дає, дихає, тримає?
Чекати, зберігати, зволити себе від жалю,
від болю, від втрати,
відмовитись від себе, засіяти нове поле собою,
чи залишити?
Чи нарешті подбати про те про що ніхто ніколи не дбав?
Попіклуватись про те за що ніхто ніколи не подякує,
залишити решту забав,
залишити своє я, залишити собі, не втративши, насолоджуватися,
вітати,
себе,
з перемогою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998937
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.11.2023
автор: trim