Я дихати не можу … Так болить…
У грудях мов … Бетону тони,
Побите щастя знов у цементі спить,
А від душі - лишились терикони…
Не можу плакати … Закінчилися сльози,
Рожеві окуляри склом … Всі очі посікли,
Моє серце… По шматочках на підлозі,
Лиш хворій пам'яті … Нема куди піти…
Не можу говорити… Скінчилися слова,
Твої вуста труїли слух багато років,
Мою весну, накрила хвиля снігова,
Лиш рани там залишились глибокі…
Не можу відчувати… Більше нічим,
Душа моя … Не мертва й не жива,
І диригує нею зараз… Німий відчай…
Вона спустошена, розбита, крижана …
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998955
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.11.2023
автор: Вірсавія Стрельченко