Пам'ятаю, поете, як ти говорив,
Що згорають серця у віршах.
І чим більше піднесений їхній мотив,
Тим відкритому серцю гірше.
Бо слова, то не просто розмірений звук,
Де сплітає уява образ.
Там рахує склади життєдайного стук,
І нагадує - часу обмаль.
Пам'ятаю, поете, твій перший урок:
Не стікати словами всує.
Я по лезу рукою, і в кожен рядок
Крапля падає і пульсує.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999012
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.11.2023
автор: Горова Л.