[b]В розмовах син просив "Не плач, матусю!
Я у боях бороню рідний край.
Здолаєм ворогів, я повернУся
Спечеш мені духмяний коровай.
Зберемо рідних й друзів за столами,
О! Скільки втіхи буде і розмов.
А в храмах дзвони поміж куполами
Озвучать радість - мир до нас прийшов...
Плекала мати віру кожну днину,
І вірила - Всевишній вбереже.
Та що ж це !! Що!! Привезли домовину...
Невже це правда,Боженьку !! Невже !!!
Погасли всі найкращі сподівання,
Порвалась віри і надії нить..
Які ж матусі випали страждання
І де ж ті сили горе пережить...
Зібрались друзі, рідні і знайомі...
Є на столі духмяний коровай.
Чола торкнувся сонця ніжний промінь
Шепоче мати -"З Богом спочивай..."
Життя віддав за неньку-Україну
В серцях залИшив невмирущий слід.
І птахом білим в небеса полинув...
-Герою слава, - стелиться услід.[/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999037
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.11.2023
автор: Любов Іванова