А я без тями полюбила дощ.
Холодний сильний дощ.
Холодні жовтневі вечори
Де я сиджу, одна.
І чекаю... на дощ.
А дощ заховає мої гіркі сльози на моєму милому лиці.
І ніхто не побачить мене заплакану.
Ніхто не дізнається, що в мене на душі
і що я зробила не так.
Я босими ногами побіжу лісами, ти тільки сліди мої знайди.
Мене знайди. О ту дівчину під сильним дощем з хвилястим волоссям.
Підійди до мене і ми разом будем стояти під дощем.
В навушниках буде грати пісня під якою будем цілуватись.
Де ми будем разом мокрі, але такі щасливі.
Де ми будем дивитися на одне одного і читати по очах те що думаємо, те що відчуваємо, те що болить.
Я буду поруч навіть в той сильний дощ, вітри, зливи, прикрию тебе від них.
Тільки дозволь мені бути поруч, тримаючи тебе за руку міцно не відпускаючи тебе.
Б́о тільки з тобою я полюбила без тями дощ.
31.10.23
Бойко.А
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999053
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.11.2023
автор: Чорна роза