mi amor роздирала колготки, зрізала коси,
малювала фіалкові очі, у пінк — ланіти,
розбивала нутро об людей, телефон — зі злості,
і ставали уламки в гробниці надій гранітом.
mon amour фарбувала витки, мов осіннє листя,
у відтінок кохання в часину його зеніту,
тільки колір змивався, а легінь і зовсім злився.
тож чорніли жарини, без шансів, що хтось помітить.
mi tristeza тримала у пальцях своє минуле,
а на місці затемнень вплітала веселку в пасма.
хоч вдавала, що досі горить і вогнем вирує —
це хорея її роздирала під шаром насту.
ma douleur заливала чорнилом листи, волосся,
плела мотанки, кляту гробницю ущент зламала,
вона досі світилась, коли розсувалась просинь,
та, напевно, то блискала крига сумних фіалок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999089
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.11.2023
автор: Anastasiiith