Ключ останній лелечий відлинув,
Зарікався вернути назад.
Та зігнуло стару тополину
Мабуть, в сотий її листопад.
Буревій розігнався із поля,
Закуйовдив сухі бур'яни,
Листя те, що зронила тополя
Згріб, і вихор із нього вчинив.
Ще могутня, устояла б, звісно,
Та тримала гніздо з давнини,
Що все важчим ставало, і тріснув
Розгалужений стовбур під ним .
Розметало уламки без жалю,
Розлетілась оселя в друзки.
Зламом свіжим у білім оскалі
Дячить стовбуру гніт заважкий.
І схилилося зламане віття,
Ніби руки над лишком гнізда
Простягаючи в сторону, звідки
Ключ весною назад повертав.
Лелеки можуть гніздитися на одному місці багато літ. Одній такій пташиній оселі налічувалося за триста років.
При цьому гніздо щороку, в результаті ремонтів, збільшується , і може ставати вагою за двісті кг , в діаметрі до трьох метрів.
Вік дерев тополі може сягати 150 років .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999135
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.11.2023
автор: Горова Л.