[img]https://i.pinimg.com/564x/27/c8/dd/27c8dd889f4bcaa52cc1da0955a70969.jpg[/img]
[i]Розповідь у цьому білому вірші написана від першої особи (Я). Так задумано для того, щоб кожен міг відчути біль героя та героїні на собі.[/i]
Ти посміхаєшся. Плачу я.
Та ми не в окопі.
На цвинтарі. На могилі.
А ти посміхаєшся. На фото. На граніті.
А ти посміхаєшся...
Твоє фото... фото...
Ти посміхаєшся. А плачу я.
Саме таким пам'ятаю тебе.
Саме таким...
Тремтить рука.
Тече сльоза.
Саме таким пам'ятаю тебе.
Минуле... а що минуле?
А що минуло?
Миті. Миті щастя.
Нещастя миті.
А майбутнє?
Я дякую тобі, що я живу.
Що я живий.
Що жити буду.
Та вона...
Але ж вона нещасна...
Нещасна і прекрасна...
Не згасне біль.
Не згасне?
Я бачив горе. Море горя.
І бачила вона.
Вона кричить. Не видно...
Не видно як вона кричить.
Мовчить. І я мовчу.
Лиш небо, небо чує крик.
Сухий пісок. Не знизу під ногами.
На язиці. Все терпне, терпке, терни, терни, терни!
Тому мовчить. А зорі?
Тут море крові, горя.
І навіть в горах - все у крові.
[img]https://i.pinimg.com/564x/f3/28/25/f32825f35fe7eadcbd01fdb2f912ae22.jpg[/img]
Пройшло пів року.
І ніби відлягло.
І Бог шепоче:
Ти борись,
А він на Небесах.
Він посміхається, не плач!
Борись!
Він посміхається.
Нехай вона не плаче.
Я витру сльози...
... Трошки.
Ти трошки ще всього лиш поборись.
Все замело. Легеньким білим снігом...
Сніжинка доторкнулась до обличчя.
Вона поглянула у небо, молитвою поглянула ще раз.
Там білий птах. І сонця промінь...
І Бог прошепотів до неї: ти не плач.
І витер сльози...
Не плаче так уже її душа.
І знов любов, і знов тепло.
І з вірою новою, і з вогнем.
Окрилена душа із новим світлом
У серці знову матиме Едем.
[img]https://i.pinimg.com/564x/e1/ad/1e/e1ad1e40dbff4145c3f4fcb2f9d12e0a.jpg[/img]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999150
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.11.2023
автор: Дух волі