Як же довго вони розмовляли,
випадково зустрівшись на перегоні
з того світу на інший,
у пункті, що звався чистилищем
і який змалювати докладно
не стало фантазій навіть великому Данте.
Стенограм або записів не збереглося,
стукачів, що змогли б зафільмувати,
в цьому місці не спостерігалось також.
І фуражки конвою з кокардами
давно забруднили Стікс...
Ароматний легіт заніс
з потойбічних висот
плітку, мов Ганімед легковажний:
побалакали ці суворі мужі
і рекли, правиці потиснувши:
хоч вони вороги, проте вб’ють їх обох,
мов Ахила і Гектора;
вб’ють подоби їх,
міфи заб’ють,
вб’ють синів та нащадків,
прохромлять наскрізь
безкінечними кілометрами
і роками задушать, що сплетені в зашморг...
А самі вони виступлять свідками,
честь подібну отримавши
за сумнівні, але щирі подвиги,
на страшному-страшному суді.
Їм наллє Ганімед
в срібний келих важкий,
і займуть вони місце по черзі удвох
чи то вниз, чи то вгору,
сп’янілі й потомлені...
22.11.2023.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999186
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.11.2023
автор: Валерій Коростов