Змогла себе від рабства захистити
Покаялась… клялась…
Просити більш не буду!
Вірити. Любити. Дозволю собі волю…
Над собою.
Я думала, що мені точно таланило
І лікувала біль чужий
Допоки… тебе я не зустріла
І в попіл враз перетворилась
Моя життєва мудрість.
Втомилась я від неминучої зими
Що полонила серце
Та проникла в душу.
А наше «Ти» звучить тепер неначе «Ви»
І тільки біль в словах, які я чути мушу. ©
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999211
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.11.2023
автор: Lost Angel