Вони вмирають - сльози по щоках,
Там небо плаче дрібними дощами,
А вижили, бо так молились мами:
Червоні краплі крові по снігах...
Вони вмирають - хто врятує тих,
Яким судилось це життя прожити,
Щиро любити, діток народити,
Для них стелилось тисячі доріг.
Але придумав кат слово "війна",
Своїх рабів послав на поле бою,
Вони не чули інше слово - "воля",
Рабська покора - пан їх - сатана.
Наших Героїв - Бог благословить,
Вони пішли цю землю захищати,
За ними правда, Бог і рідна хата,
Все боронити - серце так велить.
Всі трударі, в них руки в мозолях
А стяг наш: синє небо, жовте поле,
Ще віра, що ніхто нас не поборе,
А ворог - перегній в наших полях.
ГАЛИНА ГРИЦИНА.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999305
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.11.2023
автор: синяк