Хто не знає, що всі попи
Звикли на дурницю?
Сповідав один раз піп
Грішну молодицю.
Молодиця, ніби краля,
Товста і вродлива,
Груди білі, як збанята:
Й сама чорнобрива...
Піп накрив і патрахілем",
Ніби сповідає,
А сам мало не прилипне,
І їй промовляє:
"Чи не хтіла б, молодичко,
Мене полюбити?
Буду за тебе Христа - Бога,
День і ніч молити!
Я ще здавна тебе люблю!"
Піп її туркоче...
Молодиця йому каже:
"А я вас, панотче!"
Дзвонять дзвони на "Достойно",
Дзвонять і по всьому...
Йде чорнява молодиця
Із церкви додому.
Тільки двері відхилила:
Чоловік озвався:
"Чого тебе на сповіді,
Батюшка питався?"
"Ет, чого він не питався,
Чи все спам"ятаю?..
Хотів муки на проскури,-
Питав, чи не маю."
"Ні, псяюхо, не до шмиги,
Не муки він хоче!
Чув я добре, як казала:
І я вас, панотче!
Стережися, коли хочеш!..
А то, як почую,
То й тобі муки намелю,
Й йому напетлюю!"
Патрахіль - церковний попівський убір.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999319
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.11.2023
автор: геометрія