Сцена третя
ГРАФ
Ніч така тиха! Напевно
у сні спочила панівна сеньйора,
лиш дама не дрімає… О Леоноро!
Ти ще безсонна – це каже
тремке проміння із твого балкона,
що від нічної лампи…
Ах! Цей вогонь любовний
палить кожну фібру! Тебе бачить мушу…
Ти зрозумієш… Йду вже…
Для нас обох ця мить найвища…
(засліплений любов'ю прямує до сходів,
та почулися акорди лютні і він спинився)
Це трубадур! Тремчу весь!
МАНРІКО
(за сценою)
Він на землі самотній, –
тільки у серці одному
є захисток від бур
(той захисток від бур,
той захисток від бур, від бур –
жде трубадур!
ГРАФ
Цей голос!.. Тремчу весь!
МАНРІКО
А якщо серце вірне
тільки йому належить,
то міцний він, як мур…
ГРАФ
Цей голос!.. О, ця ревнивість
МАНРІКО
(то міцний він, як мур
то міцний він, як мур, як мур)
той трубадур!
Сцена четверта
Леонора і Граф
ГРАФ
Я не схибив… Йде до мене!
(загортається у свій плащ)
ЛЕОНОРА
(біжить до графа)
О, мій коханий!
ГРАФ
(Як буть?)
ЛЕОНОРА
Пора пізніша,
ніж звичайно!.. Я рахувала миті
тремтінням мого серця!.. Нарешті тужна
любов привела у ці обійми…
МАНРІКО
(все ще за деревами)
Невірна!..
(В цей час місяць виходить із-за хмар і дозволяє побачити людину
із лицем закритим заборолом)
Сцена п'ята
Попередні і Манріко
ЛЕОНОРА
Цей голос!.. Ах! Тут у темряві
помилку я зробила!
(впізнає обох і збуджена падає до ніг Манріко)
Тобі були слова мої,
тобі, а не для нього…
І лиш тебе душа моя
так бажає й прагне…
Люблю тебе, клянуся,
любов'ю вічною!
Кохаю! Кохаю!
ГРАФ
Посмієш?
МАНРІКО
(піднімаючи Леонору)
Про це лиш мрію!)
(Про це лиш мрію!)
ГРАФ
Від гніву я горю!
(Від гніву я горю!)
Відкрийсь, якщо не боягуз.
ЛЕОНОРА
(Біда!)
ГРАФ
Відкрий.. наймення…
ЛЕОНОРА
(тихо до Манріко)
Ах, пожалій!..
МАНРІКО
(піднімаючи забороло шолома)
Тож знай мене – Манріко я.
ГРАФ
Ти!.. Як це?
Сміливець божевільний!
Адепт Урджеля, до смерті
вигнанець, посмів приблизитись
до брам цих королівських?
МАНРІКО
Чом тягнеш? Вже час. Поклич лиш
варту і твій суперник
вмить стане у кайданах
перед катом.
ГРАФ
Твоя миттєвість згубна
прийде значно щвидше,
божевільний! Йдімо!
ЛЕОНОРА
Графе!
ГРАФ
Я тебе заріжу, як
мого шаленства жертву!
ЛЕОНОРА
О небо! Станьте…
ГРАФ
Йди туди…
МАНРІКО
Ходім…
ЛЕОНОРА
Що я зроблю?
ГРАФ
Йди туди…
МАНРІКО
Ходім…
ЛЕОНОРА
Один мій крик може його
згубити. Чуйте!
ГРАФ
(збуджено)
Ні!
Ця зневажена любов ревнива
палить душу вогнем жахливим!
Тільки кров твоя, о зловорожий,
може цей вогонь згасити!
(до Леонори)
Смієш глупа «кохаю» казати!
Він не може більше жить.
Слово те, що ти сказала,
смерть йому лиш принесе!
(Слово те, що ти сказала,
смерть йому лиш принесе!
Глупа!
«Я кохаю»,
о глупа, кажеш!
О глупа, кажеш!
Тільки кров твоя, о зловорожий,
може цей вогонь згасити!
Смієш, глупа «кохаю» казати!
Він не може більше жить.
Ні, він не може більше жить,
ні, більше жить, ні, більше жить,
ні, він не може більше жить.
Ах, ця зневажена любов, любов ревнива
палить душу так жахливо,
палить душу так жахливо!
Слово те, що ти сказала,
слово те, що ти сказала,
смерть йому лиш принесе,
смерть йому лиш принесе,
лиш принесе!
Ах, так! Слово те, що ти сказала,
смерть йому лиш принесе,
смерть тут йому лиш принесе,
лиш принесе!
Смерть йому лиш принесе,
смерть тут йому лиш принесе,
лиш принесе!
Смерть йому лиш принесе,
смерть йому, смерть йому лиш принесе,
лиш принесе!
ЛЕОНОРА
(разом)
Зупинися, хай гнів твій спочине,
хай приходить порозуміння;
я, лиш я, тому всьому причина,
я запал того горіння.
Лють твоя хай впаде на негідну,
що посміла тебе ображать,
вбий же меч у це серце бідне,
що не хоче тебе кохать.
Лють твоя хай впаде на негідну,
що посміла тебе ображать,
вбий же меч у це серце бідне,
що не хоче тебе кохать,
що не хоче тебе кохать,
тебе кохать, тебе кохать,
щоб кохать, тебе кохать,
щоб кохать, тебе кохать,
що не хоче кохать, кохать!
МАНРІКО
(разом)
Марний гнів гордовитий має, –
він впаде, пройнятий мною!
Смертний, що цю любов вселяє,
від любові став грозою.
(до Графа)
Йде година твоя остання!
Час минув для пустих забав!
Її серце й твоє існування
жереб в руки мені віддав!
(Йде година твоя остання!
Час минув для пустих забав!
Її серце й твоє існування
жереб в руки мені віддав!
Мені віддав, мені віддав!
Так, жереб в руки мені дав!
Твоє існування жереб в руки мені дав!
Твоє існування жереб в руки мені дав!
Так, віддав, так, віддав!
Так, жереб в руки мені дав!
(Леонора падає, втративши свідомість. Суперники виходять з оголеними мечами)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999330
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.11.2023
автор: Валерій Яковчук