коли ти вернешся, буде занадто пізно, бо тебе не чекатимуть теплі дотики і кава удвох.
я виплакать всьо успіла в холодному стані і вмерти я вмерла вже тричі. тепер ти не вартий моїх сліз, і ніколи тобі не досягнути моїх зірок. тому що мої зірки піднесуть до космосу і швирнуть тебе об жостку реальність накриту тьорками для сиру.
щоб стати такою як я тобі доведеться бути згвалтованим дідом в дитинстві, викрученою цнотою у 14 за гаражами у лісі якимось вонючим металістом, облитися літрами крові в еквіваленті горя, відчути зрадницьке світло.
для мене ти назавжди залишишся новонародженим.
ми говорили на одній мові, але не розуміли одне одного. тому я почала розмовляти із деревами і почула що вони відповідають мені.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999379
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.11.2023
автор: Харрієт