Місяць бурштиновий посеред неба
Хмару кудлату поволі пасе...
Тільки но вітром свистіти не треба..,
Бо ще ту хмару й до снів занесе.
Бодай насниться, що ти повернувся,
Любий козаче, з пекельних доріг.
Прямо з порогу мені посміхнувся-
Мов, вибачай, та раніше не міг...
Долей судилося нас розлучити -
Хто ж, як не ти нашу землю спасе?
Як же ту силу в тобі не любити,
Як не кохати тебе над усе?
Навіть калинонька, що за віконцем,
Тишком занурилась в сни сподівань...
Ми тут без тебе, як ранок без сонця...
Виживи..,( чуєш?) на милість благань.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999434
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.11.2023
автор: A.Kar-Te