Серце гойдає хвиля співчуття,
За матір болить, болить за дитя.
Ми всі свідки безмежного жаху,
Людської невинності та страху.
О, скільки болі в душах і серцях,
Людей невинних в селах та містах.
Ми просто бажали мирно жити,
А тепер розкидані по світу.
Ворони кружляють над містами,
Зруйновані будинки «братами».
Що це за брат, що вбиває брата?
Чи вільне слово це вже не втрата?
За волю у душах у цій війні
Горять міста, тліють долі в огні.
Але світло має вийти з тіні
І любов засяє в Україні!
Та поки є хоч хвиля співчуття,
Помолимось за волю, за життя.
На перемогу наш орієнтир,
Живе надія на любов та мир.
26.11.2023.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999540
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.11.2023
автор: Мирослав Манюк