*****
Йдемо ми уперед, до самого кінця,
Хай скільки би не йшла війна жахлива ця,
Яка іде у нас, якую привели
Ті вороги лихі, які до нас прийшли,
Щоб край нас захопить, народ наш підкорить,
Та не настане ввік, мов ніч, та темна мить.
Вона не прийде, ні, бо в нас єдиний край –
Це Україна, що цвіте, неначе рай,
Де сонце золоте і сині небеса,
Поля і гори, їх захоплива краса.
Невже свободу й волю здобув наш рідний край
І незалежність, щоби настав усім їм край?
Звичайно, ні. А ворог позбавити їх нас
Бажає знов, одначе цей не настане час,
Бо боремось щосили ми проти ворогів
За Україну-мати, її дочок, синів,
За їх майбутнє світле, мов сонця промінець.
Ще точиться війна ця, та прийде їй кінець.
Його усі ми з вами навік покладемо.
Ми до цієї миті невпинно ідемо.
І хай не кожен дійде, цей світлий стріне час,
Не здасться бо ніколи жоднісінький із нас.
Ми вірні Україні, яка у нас одна,
І в ці важкії миті ще дужче нас єдна.
У єдності ж бо сила, яку не подолать.
Отож єднаймось, браття, щоб ворога здолать!
Здолаємо. Борімось лишень із сил усіх!
І плавати ми будем лише у морі втіх,
Здобувши перемогу солодкую свою
В російсько-українськім запеклому бою.
Євген Ковальчук, 18. 10. 2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999546
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.11.2023
автор: Євген Ковальчук