Дивовижний шелест опалого листя,
А дерева стоять сумовито голі,
Та й життя жовтенького килима стисле,
Він же врешті лише дожидає долі.
Усе розпускалося ж тільки весною,
Красу зустрічали духмяну, казкову,
Тож зранку вкривалася квітка росою,
Куди подівало яскраву всю вроду?
Та природа має закони й правила,
У кожнім сезоні властива є цінність,
А в душі однаково смуток з'явиться,
Бо ще одна осінь полине у вічність.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999558
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.11.2023
автор: liza Bird