Життям ризикував боєць
Не раз, не два – чотири рази…
Здавалось іноді: кінець!
І знов перемагав «заразу».
Дух перевірити свій мав:
Зі злом зустрівся наодинці,
Він бій упевнено тримав
З окопу… Навкруги ж – ординці.
Два тижні проти ворогів
Із рацією й автоматом…
Надії вогник серце грів.
Проти полону мав… гранату.
О, це не кадри із кіно –
Живий герой (зі Львова родом).
В бою сьогодні – не давно.
Він вірний син свого народу.
Тож рацією посилав
Своїй арті координати.
За нього друзів острах брав:
Він також ціллю може стати.
А він тримавсь, як моноліт,
Хоча потрощені всі ноги,
І дивував собою світ.
Чи заступився Бог за нього?
Чи до життя мав ту жагу,
Що вкотре смерть переборола.
Утратив спокій і вагу.
І все ж… доповз, прошитий болем…
Ні, він не мав високих звань,
Про славоньку також не мріяв.
Знав істину. Вона – в словах:
Життя рятує ще й надія.
21.11.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999641
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.11.2023
автор: Ганна Верес