Зійшло осіннє сонце із засніжених гір
Малює осінній сад - філігранно
Шліфує як золоті прикраси - ювелір
До ніг сипле жовте листя неждано
Осінній ясен день розплющив свої очі
Шукає промінь сонця із за хмарин
Підіймається зранечку він неохоче
Слухає музику небес - клавесин
Сяє у харизмі листопад так іконно...
Манить у політ у цю безмежну даль
Звучить струна мелодій скрипки неповторно
Торкнувся сердець спрагло явір - скрипаль
А завтра зима замете сад білим снігом
Дощ змиє в осінньої казки сліди
Забіліє у блаженстві земля над світом
Зацвітуть білосніжно зимою сади
Прощавай, Листопад мій брате синьоокий!
Ще кілька днів погостюєш у саду.
Злетиш, як птах за синій океан широкий
Зима запалить зоряну лампаду.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999695
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.11.2023
автор: Чайківчанка