Сніжинонька кружляє у танку
В пронизливо-ущипливій просто́рі
Як веретено, талію тонку
Дозволила крутить вітрам бадьорим.
Кристальноткана діва із небес
Вінчається із вихором шугастим,
Полинувши в печальний полонез,
Навіки возз'єднається з Чугайстром.
Той бородатий красень-танцівник,
що вирвав доньку сизої хмарини,
Зухвалим духом відтинати звик
Бажання та абищиці невинні.
Сніжинку підхватив і закрутив
У навісному божевіллі гону,
Щоб волю кинуть в невід павутин,
Щоб прогиналась перед ним до скону.
Мереживне весільне убрання,
Як влите сіло на точену постать,
Ще мить... зірве погоня убійна́
Притулок чистий вітровієм осту.
Розгублено підкорена йому,
Та не дає зривати білі шати!
В метелиці несеться у пітьму,
Поділ сукенки стримує завзято.
Погрався крутень з дівою, і все...
Вже іншу хоче брати за дружину.
Останній па станцює, піднесе...
І випустить на кам'яну перину.
07.01.2023
27.11.2023
Chara Vinna
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999716
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.11.2023
автор: Chara Vinna