*****
Надію я плекаю
Про те, що лихо все,
Хоч ні, я точно знаю,
Від нас час віднесе.
Мов сніг, воно розтане,
Немов сірник, згорить
І більш повік не стане
На цьому світі жить.
Хай навіть і не сміє,
Адже впродовж життя
Воно лиш темні сіє
Думки та почуття.
Нехай вони лиш світлі
В нас будуть повсякчас,
Мов квіти ті розквітлі,
Буяють пишно в нас,
Аби добро робили
Усі ми на Землі,
Щоб всі на ній же жи́ли
У щасті та теплі
Завжди, а також всюди
В нас, на планеті всій,
Але не тільки люди,
А все живе на ній –
Крім кожної людини –
Дитини чи старця, –
Птахи, плаз і тварини –
До самого кінця.
На те життя й нада́не
Всім нам, щоб кожну мить,
Здійснивши все жадане,
У світлім щасті жить,
Щоб на землі лишили
Також свій гідний вклад,
Щоб і нащадки жи́ли
На ній завжди улад.
Євген Ковальчук, 05. 10. 2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999724
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.11.2023
автор: Євген Ковальчук