РОСТУТЬ МОГИЛИ

РОСТУТЬ  МОГИЛИ

РОСТУТЬ  МОГИЛИ

Ростуть  могили,  наче  ті    гриби,
Всі  при́брані  красивими  вінками.
Коли  кінець  воєнної  доби́?
Коли  батьки  обіймуться  з  синами?

Ростуть  могили  кожен  Божий  день,
Ростуть,  ростуть…ростуть  вони  усюди.
Церковні  дзвони  защораз  –  дзень  та  й  дзень…
Й  від  втрати  знов  голосять  наші  люди.

Ростуть  могили…Боже,  який  жах!  
Щодня  везуть  героя  в  домовині.
За  це  у  нас  в  серцях  і  біль,  і  страх…
Війна  триває,  Господи,  й  по  нині.

Ростуть  могили,  гине  неньки  цвіт,
Запеклії  бої  щодня  ведуться.
З  чола  героїв  кров  стіка  –  не  піт,
Герої  наші  там  на  мінах  рвуться.

Ростуть  могли  й  краю  їм  нема
У  них  лягають  і  батьки  і  діти…
О  Боже,  щоб  це  все  недарма!
Щоб  не  росли  могили  –  тільки  квіти!

15.06.2019  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2019

                                                       ***

Ростуть  могили,  наче  ті  гриби,
Ростуть  вони  по  нашій  Україні.
Куди  не  глянь  –  стоять  нові  хрести,
Лежать  герої  наші  в  домовині.

Хороним  кожен  день  їх  більше  ста
І  невідомо  скільки  ще  їх  буде,
Плюндруючи  нам  села  і  міста
Війна  –  зміюка  хазяйнує  всюди.

Щодня  на  фронті  гинуть  в  нас  сини,
Щодня  везуть  когось  з  війни  додому,
Щодня  могили  і  нові  хрести,
Голосять  люди  і  церковні  дзвони  знову.

Ростуть  могили  і  кінця  нема.
Кінця,  якого  хочуть  всі  в  країні.
О,  Боже,  щоб  це  було  недарма!
Дай  силу  й  Перемогу  Україні!

Зроби,  щоб  не  було  вже  більш  могил,
Щоб  повернулися  усі  з  війни  до  хати,
Щоб  цю  війну  народ  наш  зупинив,
Щоби  живих  синів  обняла  кожна  мати.
20.11.2023  р.

©Стефанія  Терпеливець,  2023

                             ***

КВІТНИК,  ЯКИЙ  БОЛИТЬ

Ростуть  могили,  краю  їм  нема,
Садити  їх  нам  ворог  помагає,
А  не  росли  б,  якби  не  ця  війна,
Щодня  наш  цвіт  в  могили  ті  лягає.

Ростуть  могили,  дуже  прикро  нам…
Щоб  Бог  поміг  війну  цю  зупинити,
Щоб  шлях  в  могили  не  лягав  синам,
Аби  наш  цвіт  щодня  не  хоронити.

Ростуть  могили,  квітнуть,  як  квітник,
Їх  скроплюють  сльозами,  як  водою,
Не  догляда  за  ними  садівник,
І  кожна  пахне  горем  і  бідою.

Ростуть  могили,  ліку  їм  нема,
Ростуть  щодня,  стає  їх  більше  й  більше,
Могили  свіжі,  но́ві  імена,
А  нам  від  цього  защораз  прикріше.

Ростуть  могили,  всюди  ж  бо  ростуть,
Та  ми  хотіли  квітники  садити,
Щодня  із  фронту  ко́гось  –  та  й  везуть,
Бо  він  поліг,  а  мав  ще  жити  й  жити.

Ростуть  могили,  цвіт  лягає  в  них,
Домівкою  стають  вони  героям,
І  жоден  з  них  пожити  ще  не  встиг,
Їх  кожен  день  наповнювався  боєм.

28.11.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2023
ID:    999761

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999764
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.11.2023
автор: КОРОЛЕВА ГІР