Не поспішай за осінню, не треба...
Вона під супроводом чорного кроля,
Плечі її сріблять всі зірки неба,
Криві лишає за собою дзеркала.
Незрозуміле щось тороче вітер...
Гілкам ялинок до вподоби сивина,
Дощик змиває перший зими витвір
І на останок нам всміхається вона.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999864
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.11.2023
автор: Grace