Зима з'явилася така обшарпана,
Застигла, мов безхатченко, знеможено,
Що можна закидати її шапками
Пташиних гнізд під співи переможні.
Чи збилася з дороги і забула -
Коли, куди вона прийти повинна.
Промокла наскрізь, і не перевзулась.
Невже спустошені льодові скрині?
І сутінки, і сірий дощ все крапає...
А далі що там? Знов одна відлига?
Січуть нещадно, мов свинцеві, краплі.
Зимі подалі би від цього лиха.
Зима така вже, - тільки одна назва.
Та все ж, напевно, мріє про реванші.
І десь там люті холоди в запасі
І, може, буревії вже на марші.
Чого чекати? І зими чекать якої?
Та їй не встояти в двобої із весною?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999909
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.12.2023
автор: Рунельо Вахейко