Пора звикати до війни.
Вона прийшла сюди надовго.
І гинуть дочки і сини
І вірять, що за перемогу.
Але життя іде вперед
І виживати доведеться
Посеред вибухів ракет,
Де навіть сталь кипить і мнеться.
Немов трава, що серед шпал
Пробилася і виживає,
Так і країна назагал,
Трапляється, не помирає.
І треба жити в боротьбі,
Долати підступи ворожі
Й перемогти назло судьбі.
Коритися їй нам негоже.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999915
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.12.2023
автор: Leskiv