Він їй писав такі палкі листи!
Замотував у жовте листя клена.
Пухким і білим обіцяв прийти,
Цілунки дарувати їй щоденно.
Щоб разом вечорами пити чай,
Комедію дивитись і сміятись.
Але просив: ще трохи зачекай ,
Нові для себе дошиваю шати.
Вона читала вицвілі слова,
Гадала, це її кохання пізнє.
І тут приносить буря снігова
Послання: вибач,ми з тобою різні.
Зібралась швидко, вибігла за тин,
Листи усі любовні погубила.
Зітхнула сумно - мабуть, час іти,
Допоки не лишили з горя сили.
Спішила слід згубити у полях,
Бо вже і не руда, а чорна зовсім.
А грудень кликав вітром іздаля -
Вернись до мене, жовтокоса осінь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999942
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.12.2023
автор: Незламна