Оголене гілля горіха старого,
Ворони крикливі рахують роки…
А грішна уява малює з нічого,
Кохання, фіксуючи пристрасть в рядки.
Так часто буває…Під вечір зимовий,
Коли більше часу ніж в літній порі,
Твій образ, до болю коханий, знайомий,
Раптово з’являється, вкотре, мені.
Ти…Ніби сидиш на дивані під пледом,
Улюблений чай п’єш, горнятко в руці,
Ласуєш із ложки каштановим медом,
І сяєш рум’янцем на милій щоці…
Відклавши в бік чашку, прогнувшись мов кішка,
Солодким цілунком торкаєш мене,
І, вже не потрібно іти нам до ліжка,
В полон, тут і зараз, нас пристрасть бере.
Впаде плед на килим, летить за ним одяг,
На столик журнальний білизна лягла,
Чомусь не страшні нам ні холод, ні протяг,
Зливаються в лаву гарячі тіла.
Везувій емоцій, так наче Помпеї,
Горять і зникають у лаві гріхів,
Вже здався мій колос в полон орхідеї,
Не перший, не крайній за сотні років.
Вулкан почуттів, землетрус на дивані…
Звучить ніби смішно…Але все одно,
Ми вдвох у екстазі, в такому ми стані,
Що душі, мов пташки летять крізь вікно!
Уява малює картини відверті,
Чим далі тим важче і видих, і вдих,
Ще трохи обіймів, цілунків…Нарешті,
Вулкан завмирає, спиняючи біг.
Стікаєм потоками поту по тілу,
Сплітаються руки гарячі в клубок,
Стихаєм, втрачаєм, мов шторм в морі, силу…
Здається, у пристрасті теж є свій строк.
Гріхами закутана пристрасть уяви,
Насправді, вуста солодить тільки чай,
Можливо, колись, і почнеться з появи,
Твоєї присутності, цей справжній Рай.
ID:
1002745
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Любовна та інтимна лірика
дата надходження: 10.01.2024 19:01:20
© дата внесення змiн: 10.01.2024 19:01:20
автор: Ярослав Ланьо
Вкажіть причину вашої скарги
|
