Ця жінка стала іконою моди
Притягує до себе увесь білий світ.
На вроду задивляються народи,
Де з'являється, там свято - квітучий цвіт.
Вдягнулась у барвисту вишиванку
Коралі із калинових грон, як рубін.
Це жінка Українка - на світанку
Усміхається, як Мадонна із картин.
У неї очі сині, як небокрай
Білесеньке личко, чорні - чорні брови.
Фіолетовий настрій - ліловий май
Краса душі - вінець блаженної мови.
В цієї жінки краса сяє, як алмаз -
У неї царська хода - чарівна врода.
Віднайде завжди сюрприз, для тебе - час
Звеселить піснею душу у негоду.
Ніжна жінка з глибокою душею
З уст ллється, як джерело мила мова.
Шарм нагадує квіточку лілею...
Всіх чарує її приємна розмова.
Як шляхетна пані з княжого роду
Знає собі ціну своє місце в житті.
Мова, та традиції - оберіг роду
Вишиванка завжди в моді - на висоті.
Коли стрінеш її у своїм житті
Вона усміхнеться тобі іздалека.
Знайде найкращі слова у почутті
Крилом обійме немов птаха лелека.
-------------------2---------------------
ТИ ПАХНЕШ ТРОЯНДАМИ ВЕСНИ
Ти розцвіла, як бутон троянд
І божественна краса, так п'янить.
Очі сяють немов діамант
Випромінюють сотню сонць, в цю мить.
Ти пахнеш трояндами весни
В твої очі закохавсь - небокрай.
Часто приходиш у мої сни
Ти - моє пречисте небо - мій рай.
Дивлюсь на тебе, не надивлюсь...
Хочу торкнутись твоєї щоки.
Тобі немов Мадонні молюсь
Прошу, кохана твоєї руки.
Дзвенить симфонія любові
Підбирає струни октав скрипаль.
Веде нас у світи казкові
Серця єднає зоряна вуаль.
Ти взяла в полон серце моє
Закохала у вроду у себе.
Місяць зорить у вікно твоє
Біля тебе кружляю, як лебідь.
Вдихаю в аромат троянди
І від пахощів п'яний без вина.
Нахилю сонце для троянди,
Щоб для мене ти цвіла, як весна.
