Ой ти, коте сірий,
Надто в казку віриш,
Дієш нерозумно,
І це дуже сумно.
А ти, коте рудий,
Кажеш поміж люди:
«Лапи ці не крали
Ні м’ясця, ні сала.
І м’ясце, і сало
Само прилипало».
Рудий-волохатий,
На блощиць багатий.
А ти, киця біла,
Файно муркотіла,
Біла і пухнаста,
Що не любиш красти…
Всім наобіцяла
доброго чимало.
Чом же гірш сьогодні,
Ніж напередодні?
А тобі, смугастий,
І не треба красти:
І в дворі, і в хаті
Хазяї багаті,
І поза городом –
Ще один господар,
Ще один володар
Добре нагородить.
Котику пістрявий,
Ти не ловиш гави,
Ти владнаєш справи
Гарно-кучеряво:
Котики та киці
Хочуть коаліцій,
Має ласій пиці
Дещо відломиться.
А ти, коте чорний,
Дужий та проворний,
На даху ночуєш,
Рейдерів «кришуєш»,
Все несуть до «криші»
Пазуристі миші.
Тихо плаче ненька…
Ти моя рідненька!
Хто нам дасть пораду?
Отака в нас хата
З добрими панами,
Що керують нами,
З кумами-сватами,
Жирними котами.
P.S. Вибачте, панове,
Що вдалась до мови
Славного Езопу.
Маю ніжну .................
Хто щось не второпав –
Спитайте в Езопа!
Оценка поэта: 5 ...якщо ви продовжите далі, то я перестану любити киць. Асоціативне мислення заважатиме сприймати їх лише як беззахисних тваринок - буде виникати образ тих тварюк...
Кузя Пруткова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Гм... а я думала продовжити відомою пісенькою "Ой на горі гречка. Сидить зайчик". То що? пожалієм зайчика?