Життя нас нестерпно гартує,
Навпіл роздираючи в лють,
Та іспити нові готує,
Щоб нашу побачити суть,
Щодня випробовує міцність
Кохання й Надії на те,
Що вдасться побачити вічність
Крізь Віру у диво святе
Спокуса щоденно співає
Оманливим солодом губ
А вітер розлуки зриває
Тепло наших затишних груб,
За хмарами сонце ховає
В нічній та холодній тиші...
Та в серці багаття палає, -
То вогник кохання душі
Відверто з ним мусимо жити,
Крізь вірність пізнати життя,
Я хочу тебе лиш любити
До сили свого забуття!
Ми будемо разом долати
Усі перепони сумні,
Та істини мусимо знати,
Щоб в тім не згоріти вогні
Хто буде нестерпно кохати,
Та вірити в вічну любов?!
Хто буде в душі своїй мати
Надію без зайвих розмов?!
Кому ж як не нам це робити!
Погані думки - усі в піч!
Закохані очі - розкрити
Тай вогнищем серця у ніч!